Поле - головний актив кожного сільгоспвиробника. Але чи знаємо ми, що на ньому відбувається? Чи здатні ми використовувати дані та отримувати з них користь? Ми поговорили з паном Бранко Маєричем, який, безумовно, може.

Історія починається в Словенії - єдиній країні, в назві якої є слово "LOVE". Розташована посеред Європи, на південь від Австрії - ми відвідуємо ферму Маєріч на полі Птуй, в селі Мошканьці.

Господарство має давні традиції вирощування польових культур (пшениці, кукурудзи, соняшнику та ріпаку), білокачанної капусти для ферментації та є одним з небагатьох господарств, що вирощують птуйську цибулю, відому також як "птуйський лук" - 200-річний місцевий сорт цибулі, який вирощується тільки в цій частині Словенії і тільки на певному типі ґрунту. Це перша городня культура в Словенії, яка отримала статус захищеного географічного зазначення (PGI), і, з огляду на її рідкісність, докладаються додаткові зусилля для забезпечення її найкращої якості.

Пан Бранко Маєріч сам є експертом з ґрунту і приділяє багато уваги тому, що відбувається на його полі, і все це за допомогою станції iMETOS. Перше, на що він звертає увагу, коли ми сідаємо за стіл, - це головна відмінність між рослинництвом та іншими видами сільського господарства: "Сільське господарство зазвичай слідує логіці "чим більше, тим краще". Більша ферма - кращі корови - більше молока. У рослинництві все не так, тому що ми намагаємося зазирнути в те, що не можна побачити неозброєним оком. Більше поле не обов'язково означає кращу продукцію. Кращий ґрунт і розумний обробіток роблять це. А сільгоспвиробники, як покликані охоронці природи, не завжди приділяють цьому достатньо уваги".

Щоб допомогти зберегти родючі землі та зберегти якомога більше гумусу у верхньому шарі, вони вже 20 років використовують технологію поверхневого обробітку ґрунту "no-till". Станція iMETOS регулярно використовується з 2011 року і показала цікавий погляд на те, що насправді відбувається в полі.